Пояснення до схеми

Земля як природний ресурс, даний людству, бере участь у госпо­дарській діяльності по-різному:

а) як операційна основа виробництва - місце, на якому розміщені виробничі споруди в обробній промисловості, будівництві тощо;

б) як джерело мінеральних ресурсів у видобувній промисловості;

в) як об'єкт виробничої діяльності в сільському господарстві тощо.

Земля - обмежений і практично не відтворюваний ресурс, і тому потребує дбайливого ставлення користувачів і державного захисту.
Праця як економічний ресурс охоплює людей, зайнятих у виробничій (господарській) діяльності. Попри технічний прогрес, роль праці у виробництві не стає меншою. Це пояснюється, по-перше, складністю завдань, які вирішуються в сучасному виробництві для задоволення зростаючих потреб. По-друге, інтелектуалізацією праці, тобто зростаючими розумовими зусиллями. По-третє, високими ризиками і відповідальністю виконавців у багатьох сферах діяльності, наприклад, в атомній енергетиці, у видобутку природних ресурсів, організації повітряних перевезень тощо. Оскільки люди є носіями певних знань та навичок, культури, здатності сприймати й утілювати в життя технічні та організаційні нововве­дення, то кажуть, що економічним ресурсом стає не просто праця, а людський капітал. Саме він відбиває рівень розвитку праців­ників.

Капітал як матеріальний ресурс охоплює засоби виробництва -машини, устаткування, обладнання, транспортні засоби, будівлі та споруди. Капітал як фінансовий ресурс - це кошти, якими роз­поряджаються банки та інші фінансові установи, віддаючи їх у користування (як кредити) підприємцям.

Здатність до підприємництва (до підприємницької діяльності) -це спроможність започаткувати прибуткову справу й ефективно управляти нею. Не кожна людина має здатність до підприємницт­ва, аотже, не кожна може бути підприємцем. Підприємницька діяль­ність крім розуміння технологій виробництва передбачає схильність до ризику, розвинену інтуїцію, уміння спілкуватись і переконувати тощо.

Інформація - знання про потреби споживачів, ресурси, технології виробництва та управління, ціни тощо - стає найважливішим ви­робничим ресурсом в інформаційному суспільстві. Інформаційним називають суспільство, визначальною ознакою якого є комп'ю­терні технології та мережні системи нагромадження і передавання інформації.

Оскільки економічні ресурси є обмеженими, то принциповим стає питання про власність - про те, кому належать ресурси. Належність ресурсів визначає місце економічних суб'єктів у господарському житті суспільства.

Якщо людині належить тільки праця - здатність створювати певні товари та послуги, то вона може виконувати роль найманого пра­цівника. Якщо найманий працівник до того ж володіє особливими, не доступними іншим, знаннями та інформацією, то його професійний статус і роль у господарському житті значно підвищуються.

Той, хто володіє матеріальним або фінансовим капіталом, може виконувати функції підприємця.

Держава є власником стратегічних виробничих ресурсів. До страте­гічних ресурсів належать земля, її надра, водойми, автомобільні шляхи, залізниці, аеропорти. Володіння такими ресурсами визначає роль дер­жави як гаранта економічної стабільності та національної безпеки.

Повна власність на ресурс передбачає, що економічний суб'єкт володіє, розпоряджається та користується ресурсом, керуючись власними економічними інтересами. У першу чергу пов’язані з одержанням максимального прибутку.

ІУ. Закріплення нових знань.

Завдання 1.Оленка на міському автобусі доїхала до школи. Цього дня в неї було шість уроків. На великій перерві вона купила в шкільній їдальні пиріжок. Після уроків купила в магазині пакет молока й хлібину. Удома пообідала, вивчила уроки і сіла дов'язувати собі светр. Цього вечора вона закінчила роботу. Мама була дуже задоволена.

У яких випадках Оленка цього дня виступала суб'єктом еко­номічної діяльності? Свою відповідь обґрунтуйте.

Завдання 2.Економічний диктант

1. Метод, який застосовують в економічних дослідженнях, спрощене відображення економічної дійсності, абстрактне уза­гальнення відповідних даних. (Економічне моделювання)

2. Спосіб поєднання ресурсів, їх узгодження та цілеспрямоване використання. (Виробництво)

3. Формування доходів підприємця чи робітника, службовця або власника. (Розподіл)

4. Відносини, завдяки яким речі та послуги рухаються від ви­робників до споживачів. (Обмін)

5. Використання доходів і реалізація тих корисностей, які мають речі та послуги. (Споживання)

6. Основна проблема, яку розв'язує економічна наука. (Ресурси обмежені, а потреби безмежні.)