| Технологія виробництв |
Визначальні риси технологій |
| Реміснича |
ґрунтується на ручній праці
передбачає універсальні засоби праці
як рушій використовується енергія м'язів людини або тварин |
| Машинне виробництво |
вплив людини на предмети праці здійснюється з використанням системи машин
як рушій використовується парова, а пізніше - електрична енергія
розвиваються спеціалізація працівників і поділ праці, що передбачає складну систему управління виробничими колективами |
| Автоматизоване виробництво |
як засоби виробництва використовуються автомати та комп'ютери
збільшується частка людей, зайнятих створенням інформації, підтримкою засобів комунікації
основними в забезпеченні економічного зростання стають наукомісткі (такі, що передбачають постійні наукові розробки) виробництва - електронна промисловість, програмне забезпечення, телекомунікації, обчислювальна техніка
використовується атомна енергія та розробляються нетрадиційні джерела з використанням енергії Сонця, земельних надр, біопалива, морських припливів тощо |
Для характеристики стану використання ресурсів уживають поняття «повна зайнятість» та «повний обсяг виробництва».
Повна зайнятість означає, що виробничі ресурси суспільства повністю використовуються у виробництві.
Повний обсяг виробництва означає, що виробничі ресурси суспільства використовуються так, що вони найповніше задовольняють потреби суспільства. Ресурси недовикористовуються, якщо економіка не досягає повного обсягу виробництва.
Ефективне використання ресурсів означає, що в економіці країни досягнуто повної зайнятості ресурсів та повного обсягу виробництва.
Ефективність — це одержання найкращого результату від використання наявних ресурсів.
За повного обсягу виробництва розрізняють два види ефективності — розподільча та виробнича.
Розподільча ефективність означає, що ресурси залучаються до виробництва саме тих товарів та послуг, які найбажаніші й найпотрібніші для суспільства.
Виробнича ефективність — використання найсучаснішої технології, яка забезпечує максимальну віддачу від залучених ресурсів, виробництво товарів і надання послуг із найменшими витратами.
Ефективність у загальному сенсі – це співвідношення між результатами виробничої діяльності та витратами ресурсів. На практиці використовуються різні показники для оцінки ефективності, але завжди у чисельнику формули міститься результат, а у знаменнику – витрати на його досягнення. Найважливішими серед показників ефективності є продуктивність праці та віддача від матеріального капіталу (фондовіддача).
Продуктивність праці (EL) стосується ресурсу праці і оцінюється за формулою:
El=Q/L
де Q – створений продукт, L – витрати праці.
Витрати праці можуть оцінюватися або в одиницях відпрацьованих годин, або у кількості робітників, що залучалися до створення продукту.
Приклад. Нехай ми оцінюємо ефективність роботи бригади з 4х працівників палітурної майстерні, що роблять обкладинки для книжок упродовж одного робочого дня. За цей час було «зшито» 240 книжок. Продуктивність праці може бути виміряна двома способами:
1. EL=240/4=60 книжок.
2. EL=240/8=30 книжок.
Перший результат оцінки продуктивності праці дає підстави для висновку, що кожний працівник бригади робить упродовж дня палітурки для 60 книжок, а другий результат – що за годину бригада зшиває 30 книжок. Залежно від того, яке завдання ми маємо – визначити середню продуктивність праці одного працівника, чи результати роботи за одну годину робочого часу – буде використовуватися або перший, або другий показник.
Віддача від матеріального капіталу, або фондовіддача (EK) стосується ресурсу капітал і оцінюється за формулою:
Ek=Q/K
де K – витрати основного капіталу, представленого верстатами, обладнанням, устаткуванням, транспортними засобами тощо. Зазвичай, для розрахунку віддачі від капіталу (фондовіддачі) необхідна інформація про грошову оцінку тієї продукції, яка була створена, та про вартість того обладнання, устаткування тощо, яке при цьому використовувалося. Якщо ж ми знаємо тільки те, скільки одиниць обладнання було використано, то розрахунок буде здійснюватися на одиницю використаного капіталу.
Приклад. Нехай йдеться про ту ж саму палітурну майстерню, що й у прикладі для розрахунку продуктивності праці. Бригада з 4 х палітурників працювала з використанням трьох верстатів.
Ефективність матеріального капіталу упродовж одного дня можна оцінити так:
EK=240/3=80 книжок.
Одержаний результат дає нам підстави для висновку, що віддача з одного верстата за день роботи становила 80 книжок.
Виникає природне запитання: для чого потрібні розрахунки ефективності?
Вони потрібні для здійснення порівнянь результатів роботи працівників або обладнання в різні періоди часу, або на різних підприємствах.
Знову звернемося до прикладу палітурної майстерні. Нехай нам відомо, що раніше один працівник палітурної майстерні в середньому робив 58 обкладинок для книжок за день. Отже, якщо показник досяг 60 обкладинок, то це свідчить про зростання продуктивності праці і може оцінюватися як позитивне явище. Однак, якщо відомо, що в іншій, конкуруючій з нашою, майстерні працівник робить в середньому 62 обкладинки за день, то це є сигналом до того, що необхідно шукати шляхи до зростання продуктивності праці. Такими шляхами можуть бути:
– краща організація праці й управляння всередині колективу;
– придбання нового обладнання;
– вища кваліфікація працівників;
– створення більшої матеріальної зацікавленості працівників у кінцевих результатах їх діяльності тощо.
ІУ. Домашнє завдання: опрацювати матеріал конспекту.
