• різні види зображення Землі: глобус, географічну карту, план місцевості, аерофотознімок, малюнок;
• поняття "масштаб”, "умовні знаки”, "абсолютна та відносна висота точок”, "азимут”, "градусна сітка Землі”, "меридіани”, "паралелі”, "географічні координати”;
• спотворення зображень на географічних картах;
• використання людиною планів та географічних карт.

Задачі

Ви навчитеся:

• виділяти відмінності між різних видах зображення Землі;
• користуватися умовними знаками плану та карти;
• малювати найважливіші топографічні знаки;
• використовувати різні види масштабу;
• вимірювати відстані на плані та карті;
• визначати абсолютні та відносні висоти точок;
• орієнтуватися на місцевості за різними ознаками та компасом;
• визначати географічні координати об’єктів земної поверхні.

На уроках географії, ви часто користуватиметеся різними географічними картами та планами. За всю історію людства їх було складено кілька сотень тисяч й зібрано у десятки тисяч атласів. Карта, мабуть, з’явилася ранішемови. Ще в давнину, коли люди не вміли писати, вони креслили на землі, камені, корі дерев мисливські стежки, шляхи вздовж річок та морів. З плином часу карти ставали більш досконалими. З відкриттям нових материків та океанів збільшувалася й площа зображуваних на карті територій.

Створення карти й нині вважають одним з найбільших досягнень людської цивілізації. Її називають другою мовою географії, носієм великої суми знань про нашу планету, результатом тривалого вивчення Землі. Важко уявити собі галузь людської діяльності, де не використовували б географічні карти. Адже вони здатні розказати багато цікавої й корисної інформації про природу, людей, господарство, культуру різних територій. За призначенням карти бувають навчальні й туристичні, військові й дорожні, наукові та навігаційні.

За картою можна мандрувати крижаними просторами Арктики та спекотними пустелями Африки, підійматися високо в гори й опускатися на морські глибини, долати лісові хащі та плавати річками й озерами, за градусною сіткою знаходитиположення будь-якої точки на поверхні планети, вимірювати відстані та площі, знаходити напрям руху. Для цього треба лише розуміти карту, читати її. Це означає тільки знаходити на карті географічні назви. Слід, знаючи умовні позначення, уявляти собі, як виглядає місцевість, показана на карті. Це не так вже й важко. Вивчаючи даний розділ, ви навчитеся цьому.

Тема 1. Способи зображення Землі

§9. Глобус та географічна карта

Якими є справжні форма та розміри Землі. Сьогодні в тому, що Земля має кулясту форму ніхто вже не має сумніву. Це неодноразово підтвердили навколосвітні подорожі. А після пер¬ших космічних польотів і фотознімків Землі з космосу останні сумніви були розвіяні.

Проте наша планета незвичайна куля. Виміри засвідчили, що вона сплюснута біля полюсів на 21 км. До того ж поверхня Землі не ідеально рівна: на ній є гори, рівнини, западини і тому точну форму планети не можна виразити жодною геометричною фігурою. Вчені визначають форму Землі як геоїд, що в перекладі з грецької означає «землеподібна». Цей термін було запропоновано у 1873 році німецьким фізиком Лістінгом. Геоїд – має дуже складну форму і відрізняється від справжньої поверхні Землі. Він являє собою спокійну водну поверхню Океану, яку умовно продовжують під материками. На практиці для зручності Землю вважають сфероїдом, або еліпсоїдом обертання.

Пригадайте з курсу природознавства положення Землі у Сонячній системі.

Земля – одна з невеликих планет Сонячної системи. Проте її розміри значні. Ще у ІІІ ст. до н.е. давньогрецький вчений Ератосфен вперше визначив радіус Землі й майже не помилився. Завдяки сучасним найновітнішим способам вимірювання розміри нашої планети були уточнені. З’ясовано, що середній діаметр Землі становить 12 750 км. А довжина її кола дорівнює приблизно 40 000 км. Піша мандрівка людини такою відстанню тривала б майже рік, якщо рухатися цілодобово без відпочинку.

Знаючи форму та розміри нашої планети, стає зрозумілим, що існує дві головні проблеми при перенесенні зображення її поверхні на папір: це великі розміри Землі та її сферична форма. Як же їх подолати?

Глобус

Якщо слід зобразити всю планету, можна створити глобус (з латини – куля). Це єдиний спосіб зображення Землі, який правильно передає її форму. Тому глобус називають моделлю Землі. Перші відомості про створений глобус зустрічаються у творах давньогрецьких вчених, яким понад 2000 років. Нажаль цей глобус не зберігся. А найстаріший, що дійшов до наших днів, глобус Мартіна Бехайма, знаходиться у німецькому Національному музеї міста Нюрнберг (пригадайте, коли цей глобус був створений та які материки на ньому показані). У ХVІ-ХVІІ ст. глобуси робили з механізмом, який обертав їх навколо своєї осі.

Оскільки глобус правильно передає форму Землі, зображені на його поверхні материки, океани, острова показані без спотворень, тобто мають ту ж форму та розміщення, що й насправді. Вони лише зменшені у десятки мільйонів разів завдяки масштабу, тобто чітко пропорційно.

Масштаб (з німецької – розмір) – число, яке показує, у скільки разів зменшене зображення у порівнянні з справжніми розмірами на місцевості.

Через сильне зменшення глобус не може показати приплюснуту біля полюсів форму нашої планети (поясніть чому).

Для зображення різних географічних об’єктів на глобусі застосовується система умовних знаків. Наприклад, океани показані різними відтінками синього кольору, міста – маленькими колами, річки – синіми кривими лініями і т. і.

Через сильне зменшення на глобусі показують не всі об’єкти, а лише найважливіші. Тому зображення узагальнюють, тобто здійснюють відбір інформації.

Користуватися глобусом не дуже зручно. Його важко переносити. Через кулясту форму по ньому складно вимірювати відстані. Для цього слід користуватися гнучкою лінійкою або ниткою. До того ж на глобусі не можна одночасно побачити всю Землю. У зв’язку з цим створили географічні карти.

Географічна карта

Географічна карта має багато спільного з глобусом. Зображення на ній також зменшене у масштабі, узагальнене та виконане умовними знаками.

Але на відміну від глобуса карта є плоскою. Перенести зображення з поверхні кулі (глобуса) на площину (карту) без складок та розривів не можливо. Спробуйте розгорнути здуту повітряну кульку на столі й переконаєтеся в цьому. В одних місцях її слід розтягувати, в інших стискати. Так і на картах: в одних місцям зображення розтягують, в інших скорочують, тому виникають спотворення. Це є суттєвим недоліком географічних карт, уникнути якого не можливо. На картах спотворюються відстані між об’єктами, їх площі й форми. Достатньо подивитися на карту світу й порівняти площі острова Гренландія й материка Австралія. Здається, що Гренландія лише трохи менша за Австралію, насправді різниця становить 3,5 рази. В зв’язку із спотвореннями масштаб на географічній карті не скрізь зберігається. Тому здійснювати вимірювання за картою складно.


Таким чином, географічна карта (з грецької – листок, сувій) – сильно зменшене у масштабі зображення всієї планети або великої території, виконане умовними знаками на площині.

Карти є найважливішим засобом пізнання Землі. Вони використовуються у багатьох сферах людської діяльності: будівництві, пошуках корисних копалин, сільському господарстві, транспорті і т. д. Це найбільш наочний засіб збереження та передачі географічної інформації.

Способи картографічного зображення. Для нанесення інформації на глобус та карту застосовують багато способів картографічних зображення: значки, лінійні значки, значки рухів, якісний фон, спосіб ареалів, картодіаграми та інші.

Значками зображують дуже малі об’єкти, справжні розміри яких не можна показати у масштабі. Наприклад міста, вулкани, родовища корисних копалин.

Річки, канали, дороги, державні кордони зображують лінійними значками.

За допомогою значків рухів можна зобразити переміщення морських течій або вітрів.

Якісним фоном показують території, які відрізняються від інших за якоюсь ознакою. Так, зокрема, наносять країни на політичних картах: кожну країну своїм кольором.

Спосіб ареалів дає можливість показати на карті явища, які займають певні площі. Наприклад, територію поширення певних видів тварин можна оконтурити замкненою кривою лінією й виділити штриховкою чи кольором.

Якщо на карту наносять якісь статистичні дані, їх доцільно показати способом картодіаграм, які вміщують всередині певної території.

Для того, щоб зображувані на карті об’єкти та явища були всім зрозумілі, існує легенда карти – зібрання умовних знаків та пояснень до неї. Легенду карти вміщують, як правило, знизу, під основним зображенням. Завдяки легенді визначають зміст карти. Умовні позначення у легенді чітко відповідає їх зображенню на карті.

Висновки

1.Земля має форму приплюснутої біля полюсів кулі – сфероїда. Для більш точного визначення форми нашої планети введено поняття "геоїд”.
2.Усі види зображень Землі або її частин виконуються в масштабі. Правильне уявлення про земну поверхню передає тільки глобус – зменшена модель Землі.
3.Географічна карта – зменшене у масштабі зображення всієї планети або великої території, виконане умовними знаками на площині. Географічні карти мають спотворення відстаней, площ та форм.
4.Основними способами картографічного зображення є значки, лінійні значки, значки рухів, якісний фон, спосіб ареалів, картодіаграми та інші.

Питання для самоконтролю