Освоєння Старого Світу

Інтерактивні матеріали

У той час, як вже були відкриті Америка та Австралія, здійснена перші навколосвітня подорож, європейцям залишалися невідомими величезні території Старого Світу. Особливо це стосується районів Північної, Східної та Центральної Азії. Надзвичайно велику роль у їх освоєнні зіграли подорожі російських мандрівників.

Походи землепрохідців

В ХVІ- ХVІІ ст. в Російській державі з’явилися люди, які організовували й брали участь в походах через Уральські гори у Сибір та Далекий Схід. Їх називали землепрохідцями. Їх мужність на наполегливість призвели до значних географічних відкриттів на цих територіях, а також у водах Північного Льодовитого та Тихого океанів. Про більшість землепрохідців залишилося мало відомостей. За походженням, як правило, вони були російськими поморами, тобто вихідцями з півночі європейської частини Росії. Деякі називали своєю батьківщиною містечка, розміщені на річці Волга, дехто – Москву. Більшість землепрохідців були козаками, купцями, рибалками та промисловцями, які продавали хутра. Були й мореходи, які просувалися річками чи морем. Землепрохідці були хоробрими та завзятими людьми, але мало хто з них був письменним.

В дорозі людей очікували важкі випробування: голод та сніг, холод тундри та кровососні комахи тайги, нестача теплого одягу й недружність місцевого населення. Все це часто призводило до загибелі десятків людей. Історії залишилася відомою доля не всіх землепрохідців. Просувалися мандрівники не лише пішки. Вони використовували лижі, оленячі нарти, коней, річками плавали на байдарках та човнах. Головне, що примушувало людей рухатися у глухі ліси Сибіру – пошук нових земель для полювання або місць перехову від кари за порушення законів. Усі землепрохідці мали велике бажання відкривати нові землі та моря. Їх справу підтримувала й російська влада.

Діяльність російських землепрохідців мала величезне значення у пізнанні Сибіру та Далекого Сходу, холодних вод Північного Льодовитого океану. Менш, ніж за 60 років вони подолали невідомі до того простори Азії: від Уралу до узбережжя Тихого океану. Землі, якими ходили ці люди мали загальну площу більшу, ніж уся Європа. Ніхто до них не знав про справжні розміри Сибіру, про існування Чукотки та Камчатки, не був впевненим, чи існує морський прохід між Азією та Америкою. Вони детально вивчали та складали "креслення” тих земель, які освоювали. Саме завдяки їх походам, зокрема стала відома найдовша річка Росії – Лена, вивчена течія річок Об, Єнісей, Амур, та місцевість навколо озера Байкал, пройдена берегова лінія Азії на півночі. Для європейської науки їх дані понад століття слугували єдиний джерелом інформації про північну частину Азії. Крім того, землепрохідці почали освоювати ці землі: добувати дикий мед, розорювати ґрунти, заготовляти деревину, добувати корисні копалини, займатися плавленням металу.

До нас дійшли записані зі слів землепрохідців їх оповіді про освоєні землі, їх багатства та людей. З доповідей та клопотань прикажчиків та воєвод царю нам відомі деякі імена сміливців та про місця, які вони відвідали.

Історія зберегла для нащадків імена далеко не всіх землепрохідців. Єрмак Тимофійович – російський казачий отаман, герой російських пісень, завдяки походам якого кордони Росії подолали Уральські гори та почалося освоєння Західного Сибіру. Єрофій Хабаров – дослідник Східного Сибіру, який склав перше "Креслення річки Амур”. Іван Москвітін, який першим з росіян побував на Далекому Сході й відкрив Охотське море й острів Сахалін. Василь Поярков – керівник загону, який вперше дістався берегів річки Амур й зібрав цінні відомості про природу та людей тих місць. Володимир Атласов – відкривач Камчатки та Курильських островів. Семен Дежньов – першовідкривач протоки між Азією та Америкою.

На честь відважних російських землепрохідців названо багато географічних об’єктів: островів й півостровів, бухт, мисів, річок, озер.

Дослідження Центральної Азії

Центральну частину Азії європейці відвідали пізніше, ніж відкрили Антарктиду – у середині ХІХ ст. Це – величезні простори, за площею майже, як материк Австралія. Тут переважать гори та пустелі, в тому числі й найбільша високогірна холодна пустеля в світі – Тибет. Складні природні умови Центральної Азії визначили її пізнє вивчення європейцями. Велику роль у дослідженні цієї частини планети мало створення в 1845 році Географічного товариства в Росії, яке відправляло сюди численні наукові експедиції.

Першу наукову подорож у гори Тянь-Шань здійснив у 1856-57 рр. Петро Семенов-Тян-Шанський (1827-1914), який виявив будову цих гір, відкрив ряд льодовиків, описав рослини й тварин цієї місцевості, дослідив чарівне озеро Іссик-Куль.

У 1870-1885 роках очолив чотири експедиції у Центральну Азію Микола Пржевальський (1839-1888). Він вперше описав природу цих країв. Створив цінну колекцію місцевих рослин і тварин. Зібрана мандрівником колекція мінералів та гірських порід вражає своїм багатством. Дослідник відкрив дикого коня (кінь Пржевальського), дикого верблюда, гімалайського ведмедя та ряд інших тварин. Пржевальський побував у пустелі Гобі, на Тибеті, біля витоків двох величезних китайських річок Янцзи та Хуанхе, на берегах дивних озер Лобнор та Кукунор, подолавши понад 33 тисячі кілометрів. Помер видатний росіянин, збираючись у свою п’яту ценральноазіатську подорож, на березі озера Іссик-Куль. На його могилі встановили нагробок з пам’ятником у вигляді орла з розгорнутими крилами над картою Центральної Азії з позначенням маршрутів, якими він ходив. У дзьобі орла – пальмова гілка – символ миру.

Миколу Пржевальського весь світ визнав видатним дослідником. Він одержав вищі нагороди географічних товариств багатьох країн. На честь мандрівника Російське географічне товариство заснувало срібну та золоту медалі й премію його імені. Ім’ягеніального мандрівника одержали окремі гірські хребти та льодовики в Азії, а також місто у Киргизії на березі озера Іссик-Куль, де покоїться його тіло.

Послідовником Пржевальського став Петро Козлов (1863-1935), академік Академії Наук України. В самому серці Азії йому пощастило відкрити кургани давнього кочового народу гунів та давніх монголів, у тому числі й 13-ти поколінь нащадків Чингізхана. Коли Козлову було вже 60 років, він відправився на розкопки руїн відкритого ним давнього міста Хара-Хото в Монголії.

Висновки

1.Через складні природні умови вивчення європейцями північних, східних та центральних районів Азії розпочалося лише з ХVІ ст. Провідна роль у цьому належить російським мандрівникам.
2.Освоєння Сибіру та Далекого Сходу відбувалося у ХVІ-ХVІІ ст. завдяки зусиллям російських землепрохідців. Найбільш відомим з них є Єрмак, Єрофій Хабаров, Іван Москвітін, Василь Поярков, Володимир Атласов, Семен Дежньов.
3.Дослідження Центральної Азії пов’язані з іменами Петра Семенова-Тян-Шанського, Миколи Пржевальського, Петра Козлова.

Питання для самоконтролю

1.Хто такі були землепрохідці? Яка їх роль у дослідженні природи та населення Азії?
2.Назвіть імена найвідоміших землепрохідців. Покажіть на карті території, які вони освоювали.
3.Який внесок Петра Пржевальського у дослідження Центральної Азії?