Восени, 19 жовтня 1918 року, створений у місті Львові Українську Національну Раду (скорочено - УНР) проголосив про утворення Української держави в складі Австро-Угорщини на українських етнічних землях.
Слід сказати, що в компетенції Української Національної Ради було законодавство і контроль парламенту новоствореної Західноукраїнської Народної Республіки (скорочено - ЗУНР).
Саме перед УНР мала відповідати уряд. Саме Пленумом Української Національної Ради обирався президент Ради і Виділ УНР, який був найвищою постійно діючою владою в державі. Саме Виділ брав на себе виконання прав глави держави (наприклад, заходи, що стосуються затвердження складу уряду, реалізація прав на амністію і аболіцію, призначення на посади керівників найвищих державних урядів, проголошення законів УНР).
Всі нові постанови Української Національної Ради схвалювалися більшістю. До партійного складу Виділу Української Національної Ради входили: два радикала (Л. Бачинський і Г. Дувірак), шість представників УНДП, два соціал-демократа. У їх компетенції було прийняття законів, призначення керівників вищих державних органів, прийняття участі в затвердженні складу уряду.
Постала 18-19 жовтня 1918 для втілення права на самовизначення українських земель Австро-Угорської монархії, яка розпадалась, після проведеденої у Львові в приміщенні Народного Дому конституанти — представницького зібрання (близько 500 осіб).
До її складу входили всі українські депутати обох австрійських палат (Парламенту і Палати Панів), крайових сеймів Галичини й Буковини, представники єпископату, по три представники українських партій з цих земель; крім того, кооптовано видатніших непартійних фахівців, представників молоді, проведено вибір від повітів та міст і дано місце представництву нац. меншостей, які цим правом не скористалися. Усього Рада мала 150 членів (планувалось: всього — 226, з них (пропорційно до відсотку від загальної кількості громадян) українці — 160, поляки — 33, євреї — 27, німці — 6).
19 жовтня 1918 року було проголошено Прокламацію Української Національної Ради, у якій йшлося про утворення Української держави на українських етнічних землях у складі Австро-Угорщини, необхідність підготовки Конституції, у якій визнавалось за національними меншинами, які мали обрати до УНР своїх представників, права́ на національно-культурну автономію.
31 жовтня 1918 року відбулось термінове засідання Ради, скликане після отримання інформації про відмову австрійського намісника Карла фон Гуйна передати владу її представникам та щодо прибуття до Львова 1 листопада Польської ліквідаційної комісії. Члени УНРади вирішили чекати розпорядження з Відня. Проти цього рішуче виступив Дмитро Вітовський, попереджаючи, що «…завтра українці можуть бути … безсилі проти польської переваги… як цієї ночі … не візьмемо Львова, то завтра його напевне візьмуть поляки.»
9 листопада 1918 УНРада затвердила Західно-Українську Народну Республіку (ЗУНР).
Вона мала законодавчі й контрольні компетенції парламенту ЗУНР, перед нею відповідав уряд (Державний Секретаріат). Пленум УНРади обирав Виділ УНРади (найвища постійно діючої влади в державі) та президента Ради; Виділ виконував права голови держави (затверджував уряд, здійснював право амністії й аболіції, призначав керівників вищих державних урядів, проголошував закони Ради); постанови схвалювалися більшістю.
За партійним складом до Виділу УНРади ввійшло 6 представників УНДП, 2 соціал-демократи та 2 радикали (Лев Бачинський та Гриць Дувірак), які мали змогу призначати керівників вищих державних органів, приймати закони та брати участь в затвердженні складу уряду, який було сформовано 4 лютого 1919 р. Новий уряд республіки очолив Сидір Голубович, який водночас став і секретарем фінансів, торгівлі і промислу.
Назовні Виділ репрезентував президент: першим був Кость Левицький, другим Євген Петрушевич.
Перед переходом влади ЗУНР і УГА за Збруч Виділ УНРади і Державний Секретаріат спільною постановою 9 червня 1919 тимчасово передали свої конституційні повноваження президенту Є. Петрушевичеві, як «уповноваженому диктаторові», який мав всю повноту військової і цивільної виконавчої влади до скликання пленуму УНРади.
Джерела: calendarium.com.ua, uk.wikipedia.org
