8 лютого 1106 князь Володимир Мономах завершив написання «Повчання» - першого в Стародавній Русі дидактично-художнього твору. З одного боку, цей жанр був досить поширеним в Античності, проте в українській історії це був перший зразок світської проповіді. Відомості про цю роботу Мономаха вчені вперше знайшли в Лаврентіївському списку «Повісті минулих літ» під 1377 Подавалося кілька неповних частин без закінчення, а в інших трьох списках про творі не згадувалося взагалі. Окремо текст «Повчання» вперше надрукував граф А. Мусін-Пушкін в 1793 р.
Літопис-автобіографія Мономаха з утримання можна поділити на 3 частини. У першій, або власне повчанні, автор дає настанови своїм дітям: вчить їх бути розумними, відстоювати інтереси батьківщини, не починати княжих міжусобиць, поширювати в країні освіту, сприяти благодійності. Всі ці настанови він підкріплює прикладами з власного життя: розповідає про військові походи, засади державного управління. Ці приклади і складають другу частину твору. Третя частина являє собою лист князя своєму двоюрідному братові Олегу Святославовичу.
Більшість істориків вважають «Повчання» своєрідним політичним заповітом Мономаха своїм нащадкам.
ПОВЧАННЯ ВОЛОДИМИРА МОНОМАХА. Повний текст
Джерело
|
